Характерні риси ранньої творчості Павла Тичини​

Вопрос школьника по предмету Українська література

Характерні риси ранньої творчості Павла Тичини​

Ответ учителя по предмету Українська література

Ранні твори Павла Григоровича Тичини були народжені на Чернігівщині у чарівному куточку України, де поет народився, де минуло його дитинство і юність.

Перша збірка творів «Сонячні кларнети» вийшла 1918 року й одразу стала визначною подією в українській літературі. Вона засвідчила прихід великого таланту, ніжного лірика зі своїм неповторним поетичним голосом. Тичина з ніжністю пише про природу рідного краю, схвильовано і щиро співає про неповторну красу і силу першого кохання. Він знаходить свіжі образи, щоб передати найніжніші людські почуття: «Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок».

Павло Тичина добре грав на кларнеті і гобої, у дитячі роки співав у кращих хорових диригентів, навчаючись у семінарії, працював диригентом хору. Музична обдарованість знадобилася йому у поетичній творчості, адже у багатьох віршах поет застосовує музичний спосіб літературного письма. Це дозволяє передати найтонші порухи та півтони почуттів, ніжність, цнотливість освідчення у коханні:

О панно Інно, панно Інно!

Я — сам. Вікно. Сніги…

Сестру я вашу так любив —

Дитинно, злотоцінно.

Любив? — Давно. Цвіли луги…

О панно Інно, панно Інно,

Любові усміх квітне раз — ще й тмінно.

Сніги, сніги, сніги…

У ранній ліриці Тичини багато денного світла, сонця, очікування чогось радісного, дужого, молодого. Тут змагання радості і суму, сміху і плачу, самотності і єднання, розлуки і зустрічі, грози і тиші, але характерним є перемога радості, сміху, віри в краще над похмурими настроями.