твір-роздум на тему »Квітка щастя! Яка вона? »​

Вопрос школьника по предмету Українська література

твір-роздум на тему »Квітка щастя! Яка вона? »​

Ответ учителя по предмету Українська література

Ответ:

Щастя… Хто не мріє про нього, не прагнемо його знайти? Щастя – це відчуття та емоції. Це одна мить, якої інколи чекають усе життя. Чи багато людей можуть сказати: «Я щасливий!» На мою думку, зовсім небагато. Адже щастя не можна зупинити, воно тече, як річка, змінюється і проходить. Щастя швидкоплинне, але кожен з нас прагне до нього.    

Щастя ми всі  розуміємо по різному. Багато українських письменників  у своїх творах намагаються пояснити, як вони  розуміють щастя. Наприклад, у оповіданні Б. Лепкого  «Цвіт щастя» головний герой намагається знайти цвіт щастя. Мама розповіла йому, що він знаходиться на другому березі ставу, і хлопчик дуже хоче туди дістатися. Так хоче, що у лихоманці йому здається, що він іде за чарівною квіткою. Здається, що він бачить лебедів, які можуть перенести хлопця на інший бік… Але лебеді пливуть геть, і малий відчиняє очі у своєму ліжку… Він все марить тією квіткою щастя, все прагне її дістати… А для мами найбільшим щастям є те, щоб її дитина одужала.

І навіть через роки, коли головний герой виріс і дізнався про те, що ніякої квітки щастя не існує, він не припинив мріяти дістати її.  Чому? Тому що, на мою думку, щастя – це для кожного з нас така собі чарівна недосяжна квітка, яка десь є, але ми ніяк не можемо її знайти. Щастя – це мрія, і якщо перестати мріяти і вірити, то життя втратить сенс, стане пустим і нецікавим.

Б. Лепкий дібрав дуже вдале порівняння щастя з чарівною квіткою. З самого дитинства хлопчик прагнув її дістати, не зникла ця мрія і в дорослому віці. Тож, мені здається, що мрія – це те, що підтримує в нас прагнення жити, прагнення іти до своєї мети. І доки є мрії, доти наше життя залишається змістовним і цікавим.  

Та щастя у кожного своє. Для матері – це здорові діти, для когось – влада, для інших – гроші… Ми забуваємо про те, що щастя поряд, його треба просто навчитись бачити. Найбільш щасливі малі діти. Для них щастя скрізь: у першій квітці кульбаби, у крапельках дощу, у смачному морозиві… Саме діти найбільш безпосередні, вони вміють радіти тому, що їх оточує, вірять у дива, у той чарівний цвіт щастя, що квітне на іншому березі ставу…      

Чи може бути по-справжньому щасливою доросла людина? Мені здається, що ні. Адже у дорослих завжди якісь проблеми і клопоти, вони не помічають того, що поряд, не6 вміють цьому радіти. На мою думку, дорослим слід повчитися у дітей щирості і безпосередності. І тоді їхнє життя стане набагато щасливішим.

Объяснение: