Пісенна творчість А. Малишка

Ответ учителя по предмету Українська література

Ответ:

З дитячих років ми чули, як співали наші мами і бабусі «Пісню про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Білі каштани», «Стежина», «цвітуть осінні, тихі небеса» І тільки зараз ми дізналися сни належать одному автору — Андрій Малишко.

Пісенність — одна з головних прикмет усієї поезії Малишка Його поетичне мислення завжди було взаємозв’язане з елементами народно поетики Це і забезпечило активну співпрацю композиторів з з поетом му і широку популярність пісень на тексти А Малишка Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як Л Ревуцький , П Майборода а Штогаренко, П Козицький, М Вериківського, С Коз а до, Про Білан і дрлані і др.і.

Мабуть, Найвідомішим твором пісенної спадщини Малишка є пісня «Рідна мати моя» ( «Пісня про рушник») Вона була написана до кінофільмі «Літа молодії» і отримала велику популярність середовища наро ода, стала на ародно Перлиною Кожен рядок Цієї пісні випромінює доброту і любов , проникнути материнської теплом і синівською вдячністю В поезії створений Узагальнений образ матері, «ночей не доспала» що передаватися а своєму синові любов до Батьківщини, до природи, до всього прекрасного Мати перед далекою дорогою дає синові «рушник вишиваний», де імережіла своїй дитині долю, долю середовища тихого шелест а трав, «в щебет Ганні Діброва» Цей рушник оберігати сина в шляху і буде нагадувати йому про сонячному дитинстві, розлуку з рідним краєм і дорогою людиною Своєрідна форма поезії наближає її до пісні Р Ефрен надає сп івучости, ніжності, ліричності, народності Твір насичений епітет, яскравими метафорамтафорам.

У прекрасної пісні «Ранки солов’їні» йдеться про ніжне кохання, яке Ніколи не забувається, сниться ночами Згадуються і солов’їні ранку, і стежки, де ступали ноги милої, і Дніпровські хвилі, кіт Другим разо му милувалися Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів Побудований на паралелізм, він викликає чимало ассоціаційці.

Душу і серце ліричного героя пісні «Ми підем, де трави похилі» тривожать страти очі коханої, яку він порівнює з «золотою веселкою».

За вісім днів до смерті Андрій Малишко написав свою лебедину пісню, живе в народі під назвою «Стежина» У поезії — персоніфікований художній образ стежки — життєвого шляху людини, що наштовхує поета на роздуми про власну життєву дорогу.

У піснях своєрідність художнього почерку А Малишка позначений щедрим використанням фольклорних елементів Характерними для його віршів є синонімічні повтори, народні образи-символи, його в стежки і фігури завжди свіжі і неповторні пісні насичені метафорами, епітет, сравненіемям.

Пісні Андрія Малишка співають люди будь-якого віку, вони близькі всім, тому йшли від чистого і щирого серця.