Навчальний проект «друге життя побутових речей»

Вопрос школьника по предмету Другие предметы

Навчальний проект «друге життя побутових речей»

Ответ учителя по предмету Другие предметы

Ответ:У більшості українців є лише один «сміттєвий» закон: не виносити сміття з хати ввечері, бо «гроші з будинку несеш».

А от як і куди йде наше сміття, ми просто не замислюємось. Тим часом у багатьох країнах, особливо в Європі, сміття не викидають, а сортують і потім переробляють.

В Україні ж навіть у столиці баки для сортування сміття є лише в трьох районах — Подільському, Голосіївському та Шевченківському, а в регіонах їх і того менше. Тому велику частину побутових відходів комунальні служби продовжують вивозити на численні полігони.

За словами експертів, потрапляючи на такі полігони, більша частина сміття переробці вже не підлягає, а отже рано чи пізно ми цими побутовими відходами або засиплемося, або задихнемося від їхнього спалювання.

Рятують ситуацію лише пам’ятні ще з радянських часів кіоски з прийому вторсировини, куди люди — щоправда, переважно бомжі, — здають склотару, картон, пластикові пляшки, та зацікавленість деяких підприємств у переробці своїх же відходів.

Як в Україні переробляють побутові й промислові відходи та який шлях проходить сміття від бака до нових «реінкарнацій»?

«Лише 45% одягу секонд-хенд придатні для подальшого носіння. Інше дрантя, якщо воно зроблене з бавовни, ми продаємо», — стверджує президент Асоціації дилерів одягу секонд-хенд Владислав Мясоєдов.

За його словами, до числа найбільших замовників у столиці входять «Київський метрополітен» та «Укрзалізниця». Вони купують секонд на обтиральні матеріали.

Також асоціація підписала контракт із «Одеським заводом оздоблювальних матеріалів», де дрантя переробляють на основу під лінолеум.

Кілька років тому з шкіряного секонд-хенду шили рукавиці третього сорту, але тепер шкіри завозиться менше і виробництво зійшло до нуля.

На сміттєвих полігонах добувають газ

Мало хто знає, але сміттєві звалища небезпечні не тільки забрудненням ґрунтів і підземних вод. Уся справа в метані. Його виробляють специфічні бактерії, що плодяться у сміттєвих покладах багатометрової товщини і розкладають органічні відходи, виділяючи газ і тепло.

Нагромадження гарячого біогазу призводить до самозаймання відходів, збільшуючи і без того критичний стан повітря над смітниками, тому що метан у 20 разів шкідливіший для кліматичної системи за вуглекислий газ.

Але проблему можна зробити джерелом енергії. Компанія «ТИС Еко» успішно реалізує проект зі збору біогазу в Маріуполі на Приморському полігоні твердих побутових відходів.

Схема установки для збору біогазу проста: кожні 30 метрів крізь товщу відходів бурять шпару і вставляють перфоровану трубку, через яку відкачують газ і направляють його в систему очищення. Очищений метан можна продавати на опалювальні системи, електростанції та заправки для газових авто.

Розрахунки компанії «ТИС Еко» показують, що з однієї тонни побутових відходів можна одержувати 140-280 куб. м біогазу. За даними попередніх розрахунків, біогазу на всіх українських смітниках і фермах вистачить, щоб покрити 10% річної потреби країни в газі.

«На сьогодні ми споживаємо 75 млрд. куб. м природного газу, з яких 55 млрд. купуємо в Росії. У той же час потенціал видобутку біогазу — 7 млрд. куб. м на рік», — розповіла експерт з екології «ТИС Еко»

Объяснение: