Маленький принц притча тому що

Вопрос школьника по предмету Литература

Маленький принц притча тому що

Ответ учителя по предмету Литература

Притчовий ґатунок твору А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

Є твори, яким не пощастило, настільки вони прекрасні. Це було б парадоксом, якби ми не бачили це у житті. Мило «Пурпурові вітрила», пивний бар «Ассоль» — навіть і таке було. Їхні образи стали банальними, тому що вражені ними люди тиражували їх із найкращими намірами.

До таких творів і належить «Маленький принц» графа (хоча Французька республіка і не визнавала титулів), авіатора і письменника Антуана де Сент-Екзюпері.

«Маленький принц» дорослі передали дітлахам. Спасибі їм. Хтось з великих сказав, що для дітей треба писати, як для дорослих, тільки краще. Так Екзюпері і написав. Казочку про неіснуючого принца, троянду, яка дуже збиткувалася з нього, так що він утік від неї у пустелю. Пілот і Лис розмовляють із прибульцем… І дорослі не зрозуміли, що перед ними не казочка, а притча, тобто повчальна оповідь, у якій у надзвичайно простій формі викладені найважливіші, а тому й найскладніші питання буття. Недарма ж Ісус Христос полюбляв цей літературний жанр.

Притча про малюнки, які сприймаються у кожному віці по-своєму, навчає нас мистецтву розуміння не тільки того, що всі люди різні.

Ну і що тут зрозумів би 10-річний хлопчик? Тільки смішну історію про малюнок шляпи.

Не менш цікаво було б розібратися з притчею про планетних королів. Ось приклад справжньої влади, якій підкоряються навіть астрономічні явища: схід чи захід сонця. Для хлопчика тут просто гумор. Але чи не краще буде опрацювати цю частину «Маленького принца» на спільному засіданні уряду й Ради. Справді, чи не повинен керівник (король у притчі) видавати свої Укази лише тоді, коли настав слушний час, і лише такі, які відповідають потребам цього часу. Лише такий король не зазнає поразки, який зважає на цей великий принцип Великого Лідера.

Є в «Маленькому принці» сувора і трагічна притча — оповідь про те, чи можемо ми повернутися туди, звідки вийшли, до тих, хто був нам близький. Останні гіркі сторінки, нарешті, можуть довести, що перед нами не дитяча забавка, а книга, сповнена роздумів про людину, її життя, нерозумні вчинки і розплату.