Зебри надзвичайно важко піддаються процесу одомашнення. Запропонуйте гіпотезу, яка пояснює цей факт 40 баллов​

Вопрос школьника по предмету Биология

Зебри надзвичайно важко піддаються процесу одомашнення. Запропонуйте гіпотезу, яка пояснює цей факт 40 баллов​

Ответ учителя по предмету Биология

Відповідь:

На відміну від своїх європейських та азіатських родичів, зебри в Африці жили куди більш привільно — вони дуже добре пристосувалися до оточення і наявності великих хижаків, на кшталт левів, гепардів і гієн. Рефлекс «бігти або битися» у них розвинувся особливо сильно, нарівні зі здатністю «відстежувати» навколишній простір.

При цьому зебри прекрасно вміють чинити опір, якщо потрібно — зебра може ударом копита зламати щелепу леву і може жорстоко вкусити.

Можна припустити, що і люди теж не надто прагнули занадто тісно пов’язувати своє життя з зебрами — крім іншого, зебри завжди були їжею для левів, так що виходить, що той, хто приручає зебр, заодно привертає левів. Чи не занадто розумний спосіб дій, особливо для ранніх людей.

Говорячи коротко, для зебри союз з людиною був не потрібен, для людей — небезпечний.

Критерії, за якими визначається, чи підходить та чи інша тварина для доместикації, сформулював Френсіс Галтон в статті 1865 року «Перші кроки до доместикації тварин»: істота має прагнути до комфорту, приносити користь, добре ставитися до людини і про нього має бути легко піклуватися .

Зебра не дуже-то під ці критерії підходить — вона звикла до дикого способу життя, користь приносити відмовляється, до людини ставиться не надто дружелюбно. Саме зебру сер Френсіс привів в приклад тварини, що не піддається доместикації. Зокрема, писав він, бури неодноразово намагалися її приручити, але навіть якщо їм і супроводжував успіх спочатку, з часом все одно тварини поверталися до дикого способу життя та поведінки.