Вопрос школьника по предмету Українська мова
докладний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами роздуму Рудий Тимко
Ответ учителя по предмету Українська мова
Одного разу Павлик бачив, як Рудий зустрічав свою маму на трамвайній зупинці. Тимко, — отой зухвалий і злий забіяка, — пригортався до матері, як зовсім маленький хлопчисько, і ніжно, сумно шепотів: «Мамочко, рідненька! Приходь швидше! Я так скучив за тобою!» Як здивувався тоді Павлик!
Виходить, Рудий не такий уже й поганий. А добрий і лагідний. Тільки дуже гордий і самолюбний. І зацькований, як вовченя. Адже ж вони ніколи не сказали йому доброго слова. Навіть коли він і не зачіпав їх. Тільки гнали йогов ід себе, тільки дражнилися і кепкували з нього. Важко тепер з’ясувати, хто перший почав і хто більше винен. Але так склалося, і вже пізно про це говорити.
Ясно одне: Рудому вже тяжко. Йому набагато гірше, ніж їм. Бо він один.
Ще зовсім недавно, півгодини тому, Павлик люто ненавидів Рудою і боявся. А тепер вони разом ліпили сніговика і промовляв: «От хлопці будуть здивовані, от радітимуть»
Похожие вопросы от пользователей
Горы. Жгучее солнце, холодные воды. Над лугами сосновые дремучие боры, похожие на насупленные мохнатые брови. Русла горных ручьёв рассекают кручи, напоминая мягкие морщины. Вдоль них всползает зелень лугов.
Бледно розовеют кроны старых сосен за аулом. В густой хвое протяжно вздыхает студеный вечерний ветерок. Дружно поют за холмом мальчишки.
Вся прелесть аульного бытия открывается по вечерам.Это час слаженной кипучей работы, завершающей медленные труды долгого летнего дня. К вечеру и горы, и луга оживляются. Небо дышит прохладой.