Вопрос школьника по предмету Биология
Визнач пристосування у будові чи способі життя посухолюбних тварин:
Декілька правильних відповідей
кутикула у комах
економне витрачання води
розмноження пов’язане з водним середовищем
активність в нічний час
незначні розміри виступаючих частин тіла (вуха)
Ответ учителя по предмету Биология
Ответ:
Вони повинні бути пристосовані до жаркого посушливого клімату. Тобно в них тіло повине охолоджуватися і зберігати воду. В посушливому кліматі не завжди теплі ночі тобто як що тварина нічна вона повинна мати трохи захисту від холоду, тому, що ніч буває 5°С-10°С
Похожие вопросы от пользователей
Usually a person is not qualified to use the name «economist» without a graduate degree in economics. By this definition, there are about 100 000 economists in the US.
About half of them are academic economists, who engage in teaching, writing and doing research in colleges and universities. They also write textbooks and journal articles, develop and test new theoretical models, provide consulting services to governments and businesses, and engage in a variety of other professional activities. The other half of the profession works for business or government. Business economists forecast sales and costs, help firms anticipate (or try to influence) government policy. Some business economists work for private lobbying organizations, helping them prepare their arguments to try to affect tax laws, regulations, etc. which are important to particular kinds of Industries.
Government economists also perform a variety of useful tasks. Often the government economist wears a second hat as a policy analyst. Economists forecast tax revenues and Interest rates, analyze who gains and who loses from particular changes, monitor prices, compute total output and perform other useful tasks in the public sector.
In the broader sense, economists study the ways in which people deal with the problems of scarcity.
Садик
Роса
Лесник
Цирк
Голубица
Задание 11
(1)В третью военную осень после уроков Анна Николаевна не отпустила нас по домам, а раздала узкие полоски бумаги, на которых под жирной фиолетовой печатью — всё честь по чести! — было написано, что такой-то или такая-то действительно учится во втором классе девятой начальной школы.
– (2)Вот! (3)С этой! (4)Справкой! — разделяя слова, делая между ними паузы и, таким образом, не просто объясняя, а внушая, вдалбливая нам правило, которое требовалось запомнить, Анна Николаевна разъясняла и остальное. — (5)И письменным! (6)Поручительством! (7)Мамы! (8)Вы! (9)Пойдёте! (10)В детскую! (11)Библиотеку! (12)И запишетесь!
(13)Детское ликование не остановить. (14)Да и не нужно его останавливать, потому что это ведь стихия. (15)Поэтому наша мудрая Анна Николаевна только улыбнулась, когда мы заорали на радостях, заколготились в своих партах, как в коробах, отошла в сторону, прислонилась к тёплой печке, прикрыла глаза и сложила руки калачиком.
(16)Теперь самое время объяснить, отчего уж мы так возрадовались. (17)Дело в том, что все мы давно уже научились читать — соответственно возрасту, конечно же, запросто разделывались с тонкими, ещё довоенными, клееными-переклеенными книжечками, которые давала в классе Анна Николаевна, но вот в библиотеку нас не пускали, в библиотеку записывали почему-то лишь со второго класса. (18)А кому в детстве не хочется быть постарше? (19)Человек, который посещает библиотеку, — самостоятельный человек, и библиотека — заметный признак этой самостоятельности.
(20)Постепенно мы утихли, угомонились, и Анна Николаевна снова стала объяснять.
– (21)В письменном! (22)Поручительстве! (23)Мама должна написать! (24)Что в случае! (25)Потери! (26)Книг! (27)Она! (28)Возместит! (29)Утрату! (30)В десятикратном! (31)Размере!
– (32)Теперь вы понимаете свою ответственность? — спросила она уже обыкновенным, спокойным голосом.
(33)Можно было и не спрашивать. (34)Без всякого сомнения, штраф за потерянную книжку в десятикратном размере выглядел чудовищным наказанием. (35)Выходило, что книжки читать будем мы и терять, если доведётся, тоже будем их мы, а вот мамам придётся страдать из-за этого, будто мало им и так достаётся.
(36)Да, мы росли в строгости военной поры. (37)Но мы жили, как живут люди всегда, только с детства знали: там-то и там-то есть строгая черта, и Анна Николаевна просто предупреждала об этой черте. (38)Внушала нам, второклассникам, важную истину, согласно которой и мал и стар зависимы друг от дружки, и коли ты забудешь об этом, забудешь о том, что книжку надо беречь, и потеряешь по рассеянности или ещё по какой другой, пусть даже уважительной причине, то маме твоей придётся отвечать за тебя, плакать, собирать по рублю деньги в десятикратном размере.
(39)Повздыхав, зарубив себе на носу жестокий размер ответственности и ещё одно правило, по которому мама должна прийти сама вместе с тобой, захватив при этом паспорт, мы вылетели на волю, снова ликуя и толкаясь.