твір тема вирушив я одного разу прогуляти урокі ( фантастика )

Вопрос школьника по предмету Українська мова

твір тема вирушив я одного разу прогуляти урокі ( фантастика )

Ответ учителя по предмету Українська мова

   Я завжди мріяв зробити щось «не по-людські». Ну обікрасти банк чи угнати машину було б занадто, а ось прогуляти урок виявилося якраз доречним. Я і домашнє завдання не вивчив, і з вчителем сперечався на минулому занятті (раптом він ще не забув?) та і, взагалі, математика це не моє. 

  Продзвенів дзвоник, почалася математика, а я тихенько пройшов повз дверей кабінету, і зійшов сходами до виходу. На порозі я спіткнувся, а коли піднявся, обтрусив коліна і підвів очі, то побачив неймовірне. Переді мною стояв високий бородатий чоловік у незвичайному вбранні, схожому на те, що носили давні греки. Він представився Піфагором. Я щось запідозрив.

— Ти Піфагор? Я десь чув це ім*я

— Так, я відомий давньогрецький математик. Ти думав, що якщо втечеш з уроку, то втечеш від математики?, — відповів новий  знайомий. — Я хочу показати тобі, що математика, як і будь-який інший предмет, надзвичайно важливі і необхідні.

Тут він взяв мене за руку і ми опинилися у дивному місці. Всі будинки нагадували більше руїни, ніж приміщення для життя. Поле було дивно оброблено: на одній стороні пшениця була скошена, на іншій  — ще ні. Орачі мали дивні серпи, які не здатні були нічого скосити, і люди кидали їх від злості. Одяг був якийсь тісний, весь у латках, і нагадував костюми, які шила маленька дівчнка.

— Чого тут все так дивно?, -запитав я

— Це місто, де люди не вчили математику. Вони не змогли побудувати правильні будинки, наледним чином обробити поле і пошити зручний одяг. Ходім далі.

І ми увійшли до одного з цих будинків. Раптом почувся страшний гуркіт і мій товариш закричав:

-Тікаймо, це обвал! Тут так часто буває!

Я вибіг, але опинився не в тому місці, а вже стояв біля дверей кабінету математики. Я постукав

-Вибачте, можна зайти?…