Поставте коми 6 класс укр язЗнову радує нас в(е/и)сня(н/нн)ий день. З(е/и)мля все парує над полем м(е/и)р(е/и)хтить (біло)фіолетове мар(е/и)во а на небі жодної хмаринки. Малес(е/и)н(ь/-)кі рослини пну(ц/тьс)ся від з(и/е)млі до сонця. З далекої блакитної в(е/и)сочини розливаю(ць/тьс)я пісні жайворонків.Іду полем а квітів бе(с/з)ліч. Уже озимина зросла мало (не) по коліна. Ярі хліба, мов той з(и/е)л(и/е)ний шовк, прослалися перед очима. А трави густі пахучі ш(и/е)л(и/е)стят(ь/-) під ногами. Трав(и/е)нь  (не)забут(ь/-)ній місяць ро(с/з)квіту і (сч/щ)астя, моя шіс(-/т)на(ц/дц)ята в(и/е)сна.(С/з)пинимося на узлі(с/сс)і і послухаємо пташи(нн/н)их пісень.  Бер(и/е)г і луки кущі й поодинокі д(и/е)р(и/е)вця тропічне гарбузи(н/нн)я і в(и/е)л(и/е)тен(ь)с(ь)кі соняшники, рівні ш(и/е)ренги картоп(и/е)ль, куч(и/е)рява кукуру(з/дз)а приса(т/д)кувата капуста і просто клапті зел(и/е)ні заб(е/и)рають  (будь)яку  душу в полон.Надв(и/е)чір(’)я.  У просвіті між оч(и/е)ретами і ку(шч/щ)ами стеля(ць/тьс)я панорами горбів, що один по одному біжать до рідної домівки.Бажаємо успіхів!Опубліковано ​

Вопрос школьника по предмету Українська мова

Поставте коми 6 класс укр яз

Знову радує нас в(е/и)сня(н/нн)ий день. З(е/и)мля все парує над полем м(е/и)р(е/и)хтить (біло)фіолетове мар(е/и)во а на небі жодної хмаринки. Малес(е/и)н(ь/-)кі рослини пну(ц/тьс)ся від з(и/е)млі до сонця. З далекої блакитної в(е/и)сочини розливаю(ць/тьс)я пісні жайворонків.

Іду полем а квітів бе(с/з)ліч. Уже озимина зросла мало (не) по коліна. Ярі хліба, мов той з(и/е)л(и/е)ний шовк, прослалися перед очима. А трави густі пахучі ш(и/е)л(и/е)стят(ь/-) під ногами. Трав(и/е)нь  (не)забут(ь/-)ній місяць ро(с/з)квіту і (сч/щ)астя, моя шіс(-/т)на(ц/дц)ята в(и/е)сна.

(С/з)пинимося на узлі(с/сс)і і послухаємо пташи(нн/н)их пісень.  Бер(и/е)г і луки кущі й поодинокі д(и/е)р(и/е)вця тропічне гарбузи(н/нн)я і в(и/е)л(и/е)тен(ь)с(ь)кі соняшники, рівні ш(и/е)ренги картоп(и/е)ль, куч(и/е)рява кукуру(з/дз)а приса(т/д)кувата капуста і просто клапті зел(и/е)ні заб(е/и)рають  (будь)яку  душу в полон.

Надв(и/е)чір(’)я.  У просвіті між оч(и/е)ретами і ку(шч/щ)ами стеля(ць/тьс)я панорами горбів, що один по одному біжать до рідної домівки.

Бажаємо успіхів!

Опубліковано 

​

Ответ учителя по предмету Українська мова

Знову радує нас весняний день. Земля все парує, над полем мерехтить біло-фіолетове марево, а на небі жодної хмаринки. Малесенькі рослини пнуться від землі до сонця. З далекої блакитної височини розливаються пісні жайворонків.

Іду полем, а квітів безліч. Уже озимина зросла мало не по коліна. Ярі хліба, мов той зелений шовк, прослалися перед очима. А трави густі пахучі шелестять під ногами. Травень – незабутній місяць розквіту і щастя, моя шістнадцята весна.

Спинимося на узліссї і послухаємо пташиних пісень. Берег і луки, кущі й поодинокі деревця, тропічне гарбузиння і велетенські соняшники, рівні ширенги картопель, кучерява кукурудза, присадкувата капуста і просто клапті зелені забирають будь-яку душу в полон.

Надвечір’я. У просвіті між очеретами і кущами стеляться панорами горбів, що один по одному біжать до рідної домівки.