Замініть, де можливо, пряму мову на непряму.

1. «В літах дитинства, можливо, закодовано щось вельми для душі необхідне», — каже згодом до мене Заболотний .
2. «Таку небайдужість до всього в людині можна тільки вітати», — каже Тамара.
3. «Як чудово загриміло!» — всміхаючись, співуче говорила Шура.
4. «Чому ви так дивитесь на мене, Шовкун?» — пристрасно допитувала Шура свого санітара, ідучи з ним приймати взвод.
5. «Може, мене питатимуть, — попередив Черниш Маковея, — то я буду у Сагайдинім окопі» ( 3 тв. О. Гончара).
6. «Ґї вікно оте!» — сказав Аркадій, показуючи на крайнє вікно вгорі ( Г у ц .)
7. Великий учений К.Е. Ціолковський писав: «Земля — колиска людства, але ж не можна вічно жити в колисці».
8. «Наше завдання, говорив О. Довженко, — утвердити в мистецтві образ народу, його безнастанне внутрішнє збагачення, молодість і силу, його духовну красу».